Казковий детектив: як я намагалася викрити "шкідливі" казки

Казковий детектив: як я намагалася викрити "шкідливі" казки

Мотиви розслідуванняМоєму однорічному синові подарували книжку-розкладачку "Теремок". Ми із задоволенням почали читати казку про гостинну муху-горюху та її нових друзів. Фінал виявився для мене несподіваним. Зі свого дитинства я пам 'ятаю, як персонажі знайомилися, і прийшлі запрошувалися пожити в теремці. А коли з 'явився ведмідь і заявив про бажання оселитися тут же, дружні сусіди вигукнули: "Ти ж нас усіх розчавиш!". Клишоногий все-таки забрався на дах і зруйнував теремок. У "новій" казці мешканці терему, явно злупивши, запросили пожити і ведмедя. Забираючись всередину, він руйнує теремок, а потім дивом врятовані герої в компанії з кривдником будують більш просторі хороми. Я задумалась. Який варіант казки корисніший і повчальніший для дитини? Втім, це питання можна віднести до будь-якої казкової історії. Невелике опитування в середовищі мам і тат висвітлив проблему трохи з іншого боку. В основному, батьків турбує не те, наскільки казка корисна, а те, наскільки вона нешкідлива! Більшість з них сходиться на думки, що в казках занадто часто згадується, смерть, агресія, муки та інші лякаючі сторони життя. А може всі ці "жахи" не такі вже страшні і працюють на ідею?   


Слідство почалося: "Теремок" і все-все-все

Щоб знайти вірний варіант "Теремка", я вирішила звернутися до першоджерела. Це російська народна казка, а значить, її сюжетну і виховну сутність століттями відточувала мудрість багатьох поколінь. Дуже скоро я роздобула збірку казок, записаних у XIX столітті видатним збирачем фольклору А. Н. Афанасьєвим. У книзі знайшлося три варіації, розказані досліднику в різних губерніях. Всі вони мали однаково сумний фінал - теремок був зруйнований. Тільки в одному варіанті ведмідь всіх розчавив, у двох інших мешканці теремка встигли розбігтися.


Заглибившись у тему, я відкопала наукову роботу, що аналізує 18 (!) варіантів "Теремка". Персонажі різні - від блохи до горностая, - і прізвиська різні у одного і того ж героя (муха-полетуха, - горюха, - галасу, - матуха і т. д.). Жилем, крім незрозуміло як такої, що опинилася в лісі, в різних інтерпретаціях служать глечик, перчатка, крашанка хліба і навіть голова полого коня. Автор роботи переконливо доводить, що головним героєм казки є сам теремок. Залежно від його "характеру" надходять звірячки. "Гостинний" теремок: його мешканці звуть новеньких всередину. "Поступливий" теремок: мешканці погоджуються на прохання "можна до вас?". Казка про "нейтральний" теремку просто перераховує персонажів, які прийшли на поріг, без уточнення, зовні вони залишилися або увійшли всередину. На жаль, варіант, де сусіди сказали ведмедю "ні", автором розглянутий не був...

Прочитавши ще кілька наукових трактувань популярної казки, я підбила підсумки попереднього розслідування.

 1. Основна функція казки "Теремок" - залучення до мовної культури. По-перше, на це працюють численні повторення. По-друге, прізвиська героїв - справжній зразок словотворчості, що розширює межі рідної мови.

2. Художня цінність. Даючи образні імена персонажам, казка допомагає представити їхні реальні прототипи. Наприклад, зайка-пострибайка або миша з-за рогу шмиг. Зазначу, що в переважній більшості ведмідь має прізвисько з негативним забарвленням: ведмедище всім потяпище, лісовий гне.

3. Побутова цінність. По-перше, перед нами посібник із зав 'язування знайомства. По-друге, ми отримуємо подання про розмір: поява персонажів у казці відбувається за зростом: від найменшого до величезного. По-третє, казка вчить полярності понять "зовнішній/внутрішній" і тому, що щось ззовні частіше непідконтрольне і стихійно, як, наприклад, явища природи.

Слідчий експеримент

Зопалу я вирішила видалити з книжкової полиці подаровану казку "Теремок" (у книзі навіть не вказано, кому належить літературна обробка). Адже вона спотворила ту суть, що передавалася казками з покоління в покоління! Ведмідь тут має ласкаве прізвисько "клишоногий" і не проявляє агресію по відношенню до будиночка і його мешканців. А саме безпідставну ворожість повинен нести цей персонаж, він уособлює силу зовнішнього світу.


Подумавши, я вирішила поспостерігати за реакцією сина на різні варіанти казки. "Теремки" з книги Афанасьєва я вирішила не читати, надто вже архаїчною здалася лексика. Мені самій важко її засвоїти, не те що дитині пропонувати. Знайшовся відповідний варіант в обробці Л. Н. Толстого, в якому мова більш сучасна.

Експеримент тривав близько місяця. Я читала малюку "Теремок" -розкладачку і варіант Толстого, спостерігаючи, чи не лякає його страшна поведінка ведмедя, чи переживає він за беззахисних героїв. Виявилося, не особливо. Він із задоволенням імітує руйнування теремка, кажучи "бум" і "дищ", а також показує звірів, що розбігаються, і, як вміє, розповідає, що вони злякалися. А коли герої будують разом з ведмедем-руйнівником новий просторий будинок, він зовсім ніяк не реагує, ніби цей епізод знаходиться вже поза казкою, в якій найцікавіше вже відбулося. Тому крамольні думки про те, що жорстокий кінець казки зашкодить дитячій психіці, я відставила.

Набагато більше позитивних емоцій дитина проявила, слухаючи Толстого. Йому дуже подобаються прізвиська персонажів: муха-горюха, комар-піскун, мишка-погризуха, заюнок-кривоног, по гірці скок, лисиця - при бесіді краса, вовк-вовчище - з-за куща хапиш, ведмідь-всім пригнітиш. Простенькі прізвиська в новій версії малюка чомусь не надихнули: мишка-норушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчок-сірий бочок, ведмідь клишоногий. Тільки ім 'я жаби-квакушки залишилося незмінним.

Підсумок мого дослідження збігся з уподобаннями самого малюка. Так що тепер ми читаємо "Теремок" Толстого.

Ланцюгова реакція, нові відкриття

Думаєте, ось і казці кінець? Не тут то було! Паралельно я порушила "справу" на "Колобка", "Курочку Рябу" і "Ріпку", найпопулярніші російські народні казки.

"Колобок". У книгарнях цих "Колобків" мабуть-невидимо! Є в обробці Толстого, але більша частина з них скорочена до межі. Наприклад, вирізано опис процесу збору борошна, замішування тесту і випікання колобка. Ці ж епізоди видалені з його пісеньки. В оригіналі кожна пісенька починається так:

Я по коробу скребен,

По сусеку метен,


На сметані заважає

Та в олії пряжений,

На віконці стужений...

У купованих варіантах колобок починає пісню відразу з втечі:

Я від дідуся пішов,


Я від бабусі пішов...

І справді, навіщо дитині XXI століття ці сусеки, короба та інший лапотний антураж? Але я вважаю за краще читати синові повний варіант. Вважаю, що це найпростіший спосіб долучити малюка до рідної культури, історичного досвіду, побуту, традицій, атрибутики. Недарма в більшості книг і мультфільмів за російськими народними казками персонажі зображені в косоворотках, сарафанах, лаптях. А живуть герої, як правило, в хатинках з пічкою, полатями і сінями, користуються традиційним начинням на кшталт вухоплень, чавунків і дерев 'яних ложок. А безліч повторень, які здаються нам нудними і одноманітними, як у випадку з "Теремком", формує мовну культуру особистості, знайомить з художнім багатством рідної мови.

Тепер про жорстокість. Деякі мами воліють вигадувати позитивне продовження казки. Наприклад, колобок встигає втекти від лисиці, коли та закриває очі на його прохання. Ось найпростіша втіха для дорослих, які вважають знищення колобка звірством, не гідним дитячих вух: Колобок - це хліб, він призначений якраз для з 'їдення. І ще, досить важливий довід: якщо колобок не постраждає, біля казки зникає мораль. 

Смисловий зміст вчені пояснюють по-різному.

 1. Колобок - це непосидюча дитина. Він пішов з дому без дозволу і відразу зустрівся з небезпекою в особі голодних незнайомців. Кмітливість допомогла непосіді кілька разів до ряду уникнути смерті, він возгордився і не розпізнав справжньої небезпеки, сп 'янований власним марнославством. Хвастощі і самовпевненість - погані супутники, а на будь-яку хитрість завжди знайдеться інша, ще більш вишукана, хитрість.


2. Колобок - пізня дитина, заради появи якої бабця зібрала всю життєву енергію (метафора: по сусеках поскребла, по амбару помела). Не встигнувши дозріти-охолонути на віконці, розпещений колобок вирушив у доросле життя, ось і поплатився за свій непослух і малодосвідченість.

3. Колобок - уособлення місяця. Є версія казки, в якій кожен зустрічний відкушує від колобка по шматочку, а лисиця потім з 'їдає повністю. Таким чином, казка образно інтерпретує вбивання місяця і його зникнення з небосхилу.

Виходить, що логіка казки буде грубо порушена, якщо колобок залишиться невразливим. Причому це не залежить від того смислового навантаження, яке кожен батько вважає найбільш вірним."Курочка Ряба". Чомусь найпопулярніша версія цієї казки - переказ К. Д. Ушинського. Вона ж - найбільш нелогічна, парадоксальна і незрозуміла. Чому дід і баба безуспішно б 'ють золоте яєчко, а потім плачуть, коли воно все-таки розбивається, завдяки мишці? І що це за дивна втіха курочки у фіналі: "Знесу вам яєчко не золоте, а просте"? Ні в дитинстві, ні в юності я не могла зрозуміти моралі цієї казки. Пізніше один уральський драматург примирив мене з цією історією, давши їй цікаве пояснення.

1. Золоте яйце - це подарунок долі, який потрібно вміти правильно застосувати. А якщо поводитися з подарунком так само, як з буденною річчю, доля забере його назад. Дід з бабою не подумали, що незвичайна річ і застосування має незвичайне, тому почали діяти по-старому. За це доля в особі мишки забрала свій подарунок і дала людям похилого віку те, з чим вони вміють поводитися. Мораль - цінуй, що отримуєш, і намагайся мислити ширше.

2. Друге пояснення я пізніше вичитала в книжках. У давній міфології рябій курочці приписувалася роль посередника між загробним і реальним світами. Золоте яйце - це звістка про те, що до людей похилого віку прийшла смерть. Дід з бабою намагаються знищити її, тому і б 'ють яйце. З жалю курочка обіцяє їм просте яєчко - символ життя. У цій версії дивно, що люди похилого віку плачуть після того, як мишка розбила яйце, адже смерть знищена, радіти треба.


3. У Афанасьєва якраз з мораллю все ясно, тільки казка про курочку звучить абсолютно інакше.

Жив-був старий зі старенькою, у них була курочка-татарушка, знесла яєчко в куті під віконцем: пестро, востро, кістяно, мудро! Поклала на поличку; мишка йшла, хвостиком тряхнула, поличка впала, яєчко розбилося. Старий плаче, стара возридає, в печі палає, верх на побитті хитається, дівчинка-онука з горя вдавилася. Йде просвірня, запитує: що вони так плачуть?

Люди похилого віку почали переказувати:

- Як нам не плакати? Є у нас курочка-татарушка, знесла яєчко в куті під віконцем: пестро, востро, кістяно, мудро! Поклала на поличку; мишка йшла, хвостиком тряхнула, поличка впала, яєчко і розбилося. Я, старий, плачу, стара возридає, в печі палає, верх на побитті хитається, дівчинка-онучка з горя вдавилася.

Просвірня як почула - всі просвіри зламала і покидала. Підходить дьячок і запитує у просвірні: навіщо вона просвіри покидала?

Вона переказала йому все горе; дячок побіг на дзвіницю і перебив усі дзвони.

Йде поп, запитує у дячка: навіщо дзвони перебив?

Дячок переказав все горе попу, а поп побіг, всі книги зірвав.

Якщо міркувати серйозно, казка попереджає про те, як проста недбалість може набути апокаліптичного масштабу. Але цілком можливо, що перед нами такий собі анекдот про те, що не варто робити з мухи слона. У будь-якому випадку, казка не для малюків, вони не можуть засвоїти такі тонкощі.  

4. "Курочка ряба" по Толстому - теж не надто звичне чтиво. Ряба знесла просте яйце, воно впало і розбилося. Люди похилого віку плачуть, все навколо хитається, скрипить, розвалюється. Курочка заспокоює всіх, обіцяючи знести не просте яєчко, а золоте. Мораль очевидна - недбалість карається, а якщо щось руйнується, значить скоро виникне щось нове натомість старого. Цей сенс дитині легше засвоїти, а якщо він ще занадто малий, він сприйме хоча б життєвий досвід поводження з яйцем і взагалі крихкими предметами.

То яка з цих версій правильна? Я для себе вирішила, що це переказ Толстого. Шкода, що не відразу почала читати дитині саме її. Тоді синок уникнув би кількох неприємних моментів і подальшого переучування.

Кожен раз, коли він бачив яйце - в холодильнику будинку або в бабусиному курнику - він норовив його розбити. Адже дід з бабою робили саме так! Дуже довго йому доводилося втовкмачувати, що з яйцями так чинять далеко не завжди. Сподіваюся, Толстой допоможе прищепити інше ставлення до предмета, що не суперечить логіці реального життя.

"Ріпка". Ніяких жорстокостей і непотрібностей в цій історії немає, вона просто потрапила мені під гарячу руку. Мені здалося підозрілим, що мораль казки очевидна і непохитна - спільна праця дає більше плодів, навіть якщо чиясь допомога мізерно мала.

1. У пошуках підступу я відкрила "Ріпку" Афанасьєва. Казка виявилася презабавною!

Посіяв дідка ріпку; пішов ріпку рвати, захопився за ріпку: тягне-потягне, витягнути не може! Скликав дідка бабку; бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть! Прийшла онука; внучка за бабку, бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть! Прийшла сучка; сучка за внучку, внучка за бабку, бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть! Прийшла нога. Нога за сучку, сучка за внучку, внучка за бабку, бабка за дедку, дедка за репку, тянут-потянут, вытянуть не можут! Прийшла друга нога; друга нога за ногу, нога за сучку, сучка за внучку, внучка за бабку, бабка за дедку, дедка за репку, тянут-потянут, вытянуть не можут! (і так далі до п 'ятої ноги). Прийшла п 'ята нога. П 'ять ніг за чотири, чотири ноги за три, три ноги за дві, дві ноги за ногу, нога за сучку, сучка за онуку, внучка за бабку, бабка за дідка, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть: витягли ріпку!

Фольклористи об ці загадкові ноги спотикаються донині. Малася на увазі частина тіла - ногА, або білка, яку в давнину називали ніби як нОгой? Є також версія про те, що сільський оповідач наплив досліднику дурницю заради сміху. У будь-якому випадку, ця казка теж не для малюків.  

2. Звичною нам мораллю про користь спільної праці "Ріпку" навантажив Толстой. Він же ввів нових персонажів, і ми із задоволенням читаємо цю казку малюкам. Не побоюся сказати, що вона ідеальна у всіх сенсах - від лексики до виховно-пізнавальної сторони.

3. Є ще одна версія. Не гірше попередньої. У ній ланцюжок персонажів закінчується на кішці. Тягнуть-потягнуть ріпку, витягнути не можуть. Втомилися всі і пішли спати. А вночі прибігла мишка і всю ріпку погризла. Мораль цієї байки - справу потрібно доводити до кінця.

Кінець-справі вінецьСпроби зрозуміти, яка саме казка корисніша для дитини, перетворилися для мене на цілий літературознавчий детектив. Продовження про казки для дошкільнят піде трохи пізніше.

А поки резюмуємо те, що стосується малюкових казок (від 0 до 3 років).

1. Російські народні казки необхідні для залучення дитини в рідне культурно-історичне середовище. Незрозумілі нам, старовинні слова - її невід 'ємна частина. Не позбавляйте дитину можливості чути архаїчну мову.

2. Якщо щось здається непедагогічним або незрозумілим в казці, не полінуйтеся пошукати інші варіанти. І зробити вибір на користь якогось із них.

3. Уважно ставтеся до книжок, які купуєте. Знайома назва може обдурити, і всередині ви побачите не зовсім адекватну, а то і неграмотну обробку.

4. Дитина зовсім інакше сприймає смерть або жорстокі, як нам здається, сцени в казці. Спостерігайте за його реакцією на екстремальні з вашої точки зору епізоди. "Бум в лобок, та в кузовок" ("Кіт, півень і лисиця"), "захотіла лисиця засмажити Жихарку і з 'їсти" ("Жихарка") і подібні моменти сприймаються дитиною як частина казкових пригод - небезпечних, але від цього ще більш захоплюючих.

5. Психологи наполягають на тому, щоб казки не були рафінованими, позбавленими будь-яких негативних подій. Психоаналітик Станіслав Раєвський каже: "Полегшена література, очищена від страждання і жорстокості, лише вчить дитину ховати свою тривогу".

 6. Якщо дитина занадто гостро реагує на події в казці неприємності, причина цього, як правило, закладена в ній самому, а не в казці. Це може бути проявом підвищеної збудливості, надчутливості або якоїсь підсвідомої проблеми, яка виникла набагато раніше і тепер "підточує" його психіку.

Продовження: Недитячі казки. Продовжуємо з 'ясовувати, чи шкодять казки дітям