Школа життя

Школа життя

Сенс життя, це вічна тема філософських роздумів ми досі не знаємо, навіщо живе людина, і яка функція в природі на неї покладена. Усі філософські системи та релігійні вчення намагаються знайти і дати людям відповідь на це питання.


Вони кажуть, що людина і все людство нерозривно пов'язані з біосферою - земною оболонкою, де може тільки існувати життя і поза ним існувати не можуть. Живе єдине ціле нашої планети за своїми функціями і за положенням є багатоплановим у своїй системній побудові: царство мінералів, царство рослин, царство тварин, світ людей.

Залежність людини від живої цілої завдяки її харчуванню, в круговороті хімічних елементів в біосфері, визначає все її існування. В.Вернадський стверджував, що причиною цього кругообігу є невблаганний голод, який стає нещадною рушійною силою соціального ладу суспільства, коли перевороти в суспільних строях вчинені на цьому ґрунті, завжди призводили до жахливих наслідків.

Основним же фактом життя є неминучість і можливість, властива людині, підтримувати своє існування тільки засвоєнням інших організмів або продуктів їхнього життя. Людина помирає, якщо не знаходить інших живих істот або рослини, якими могла б харчуватися і повинна їх шукати в навколишньому середовищі, або використовувати їх біохімічну роботу, використовуючи хімічні сполуки, які не може сама виробляти.

Культура існує в часі, де можна виділити два види відносин, час історичний (зовнішній) і час сакральний (внутрішній), який тісно пов'язаний з повторюваними природними явищами, наприклад, зміна дня і ночі, час шлюбних відносин у тварин... Людина «вписана» в навколишнє середовище і змушена виконувати всі умови, які диктує це середовище, представлене не тільки природними якостями, але і законами суспільства, в якому вона живе.

З різних спостережень, які вироблялися вченими над тваринами, ми маємо уявлення про те, як живуть і розвиваються представники тваринного світу. З цих спостережень ми можемо робити висновок про те, що основна маса тварин (за рідкісним винятком) підкоряючись інстинктам, займається вихованням свого потомства, навчаючи його навичкам полювання і поведінки в навколишньому світі. Треба вважати, що точно так само повинна чинити і людина (соціальна тварина).

Безумовно, сім'я (осередок суспільства) є важливим фактором виховання людини, коли батьки покликані виховати свою дитину в дусі наявних моральних підвалин і навчити її життя в суспільстві. Але ми знаємо окремі виховні системи давнини, де вихованням людини займається суспільство, ці фактори, що дають права дітям на самовизначення (ювенальна політика) є і в сучасному світі. Водночас суспільна мораль могла бути досить жорстокою щодо самої людини, наприклад принцип таліону «око за око, зуб за зуб».

Всяке суспільство це єдиний живий організм, в якому для виживання і функціонування існують в силу своїх біологічних властивостей такі елементи суспільства, як землероби, ремісники, торговці, воїни і жерці. Воля кожної людини, яка живе в суспільстві собі подібних, завжди пов'язувалася моральними нормами найрізноманітнішого змісту, що мають вигляд звичаїв, релігійних або державних установлень.

Автор «Троянди Миру» Д. Андрєєв писав, що кожен «наднарод» володіє своїм міфом, в строго координованій системі ідейно насичених образів, що втілюють якесь багатообйомне інтернаціональне вчення. І які знайшли свій вираз у переказах і культі, в пам'ятниках словесності і в образотворчому мистецтві і нарешті, в кодексі моральності (міфи великих міжнародних релігій). Таких міфів існує чотири: індуїстський, буддійський, християнський і магометанський.

Саме релігія довгий час визначала ідеологію,

моральна нормотворчість і моральні підвалини суспільства, в якому людина вільна в моральній діяльності. Ця свобода людини, її здатність вибирати між добром і злом називається моральним вибором, за наслідки якого людина відповідає перед суспільством і перед своїм сумлінням, яке виводить мораль з божественного одкровення, а невиконання норм трактує як гріх.

Тому деякі моральні норми в різних релігіях не мають розбіжностей, так убивство, злодійство, брехня, перелюб вважаються поганими у всіх світових релігіях і за своєю формою збігаються з правовими нормами. Виникнення та існування правових норм диктується об'єктивною необхідністю спільного, колективного життя людей, коли сам спосіб людського існування породжує потребу людей один в одному.

Моральність це "внутрішні, духовні риси, якими керується людина, моральність так само відносна, як і будь-яка інша істина і зводиться до певних духовних якостей людини. А також до певних норм і принципів поведінки, до певної форми свідомості. Таким чином, мораль релігійна або світська розуміється як суб'єктивна форма буття, хоча і загальна для людини.

Таким чином, школою життя для людини навіть зараз, як і багато тисячоліть до цього залишається релігія, що регулює моральні підвалини суспільства.