Господи - допоможи...

Господи - допоможи...

Господи, я тепер знаю що Ти є, але це знання не зробило мені життя легшим і зрозумілішим. Я думаю що Ти є не тільки в світі відчуваному нами, але і в світі недоступному нашому сприйняттю і є і в, і поза - і це одночасно, відразу і скрізь. А потому облик Твой и Замысел недоступен моему разуму и наверное лишь на уровне инстинктов и чувств я смогу почувствовать то чего хочешь Ты, но не понять это и не осознать - я слишком мал.


Я слишком мал в Твоём мире, я для тебя меньше чем для меня ядро атома моего тела, но я живу потому-что на то была Твоя Воля и этой жизнью правят сторожевые псы боли - во всех её сферах и уровнях - и в духовных, и в физических. У духовних вони гризуть мене зубами сорому, відчаю, тривог, страхів і образ. На фізичному плані вони забирають сили тіла з'їдаючи його радість і волю зубами болю фізичного, під час хвороб, в ранах від падінь і малих і великих аварій, а ще слабкістю неминучого старіння.


Господи, я живу душею в своєму фізичному тілі в одній з Твоїх реальностей на Землі і вражений з нею в зріз часів, і можу рухатися лише в одному напрямку крізь час життя слідом за тим, хто тікає від мене прийдешнім. Мені невідомо що чекає мене попереду, а останнім часом я почав сумніватися в тому, що є я взагалі або це все просто одна велика ілюзія і я просто плід фантазій мого розуму і придумав себе сам.

Прости меня Великий - за то что я обращаюсь к Тебе, за то что я сомневаюсь даже в Тебе и спорю в своих мыслях с Тобой и ищу свой образ мира, мира в котором я бы запретил боль, подлость и ложь на уровне Закона. Я малий, але я намагався стати в собі Всесвіту і я цього не зміг. І до мене прийшло розуміння дрібності і нікчемності всієї моєї сутності - все що я сОздал своєю думкою і справою не мають важливості і не потрібні Твоєму світу.

І я ДУЖЕ втомився. Я висловлюю цю безмірну втому, як можу, словами

не тому-що хочу перед кимось покрасуватися або самоствердитися, а тому-що по Твоїй Волі я народився з такою суттю якої потрібно слово для того щоб вилити себе і мені легше жити і переносити вантаж буття висловивши себе в слові - в віршах або в прозі. Господи, дай мені сили, не для того щоб бути сильнішими за інших, а для того щоб стати сильнішими себе і

своєї долі. Врятуй і збережи мене від мене - від моїх почуттів, страхів, гніву і дурості. Твій, не Син напевно, але все ж не чужий Тобі, адже я частина Твого, створеного Тобою світу - Твоя людина. Господи - допоможи...

Марковцев Ю.